• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Сторінка логопеда

/Files/images/logoped/IMG_2391.jpgІснує думка, що до логопеда потрібно звертатися «перед школою», якщо дитина до того часу «не виговорилася».

Насправді, чим раніше дитина буде оглянута логопедом, тим більша вірогідність виправити мовлення. Майже всі мовні порушення мають органічну основу, тобто пов’язані з недорозвиненням або особливостями будови кори головного мозку. А людський мозок розвивається не все життя. Деякі вади ефективно можна виправити лише до певного віку, а якщо термін пропущено – прийдеться виділити на це значно більше часу.
До речі, профогляд у логопеда необхідно проходити щорічно, починаючи з 1-2 років. Мова, особливо в дитячому віці, дуже швидко розвивається та видозмінюється, і на кожен віковий період існують певні мовні норми.

Тепер дещо детальніше про те, коли варто починати турбуватися.

Якщо малюк не «агукає» та не «лепече» (тобто не видає забавних звуків типа «кхх, акхх, «аги», «бу-бу-бу, та-та-та, ма-ма-ма), варто звернутися до логопеда приблизно в рік.
Якщо в 1,5-2,5 роки дитина практично не говорить нормальних слів типу «мама», «баба», «бі-бі», «топ-топ», а говорить на «своїй» мові, причому багато і активно, – радимо звернутися до логопеда: можливо це сенсорне порушення.
Якщо дитина в 1,5-3 роки «все розуміє, а говорити не хоче», спілкується жестами і «муканням» – зверніться до логопеда, можливо, це моторне порушення (точніше, експресивне).
Якщо дитина у віці 4-5 років пом’якшує всі звуки: «тяйник», «лямпотька» – потрібно показатися логопеду або психологу.
Якщо дитина «картавить», «гугнявить», «шепелявить – обов’язково потрібно звернутися до логопеда в будь-якому віці, оскільки спотворення звуків , зазвичай, самостійно не виправляється.

Протягом перших п'яти років життя дитина вчиться говорити. Перший рік малюк слуха/Files/images/logoped/IMG_9607.JPGє мовлення дорослих, відчуваючи емоційне забарвлення. На другому році життя дитина наслідує звуки, які чує, вимовляє перші слова, з'являються перші речення. У мовленні дитини третього року життя є слова майже усіх частин мови, малюк може пізнавати і називати знайомі предмети, будує фрази. Дитина краще розуміє мовлення. Малюк розуміє, коли говорять не лише про те, що тільки-но відбулося у його присутності, але й про те, що повинно відбутися. Незважаючи на всі досягнення у розвитку мовлення, діти ще недостатньо чітко і правильно вимовляють більшість слів, їхнє мовлення не завжди розуміють оточуючі. Розвиток розуміння мовлення випереджає можливості вимови дитини. Чому це відбувається? Засвоєння багатьох звуків гальмує недостатня рухливість артикуляційного апарату дитини (рух м'язів язика, губ, нижньої щелепи). Утри роки така вимова вважається нормою. До п'яти років дитина вдосконалює свої вміння. Щодня дедалі більша кількість «складних» звуків замінюється «легшими» для вимови. Спочатку з'являються шиплячі — і вже Са-ша не перетворюється на Сасу, а кашка на каску, потім сонорні — рак і лак раптом стають різними словами. У п'ять років дитина повинна мати плавне, у міру гучне, чітке, виразне мовлення (не допускається викривлення звуків, неправильне узгодження слів у словосполученнях і реченнях). Словниковий запас повинен бути достатнім для опису серії сюжетних картинок поширеними реченнями.
/Files/images/logoped/IMG_8749.JPGЧерез незрозумілі причини щороку дедалі більше дітей не відповідають цьому ідеалу. Відставання у мовленнєвому розвитку настільки значне, що помітне неозброєним оком навіть непрофесіоналам. У молодшому дошкільному віці неправильна вимова окремих груп звуків цілком закономірна і виправдана фізіологічними особливостями формування дитячого мовлення. Але якщо дитина неправильно вимовляє звуки або недостатньо чітко вимовляє слова, то дорослі обов'язково повинні звернути на це увагу. Діти з неправильною вимовою дуже часто є замкнутими, несміливими, соромляться читати вірші вголос, розповідати казки. Педагогові необхідно вчасно виявляти дефекти мовлення у дітей, усувати їх. Адже такі діти, прийшовши до школи, починають відставати у вивченні грамоти з перших днів, тому що не вміють вимовляти деякі звуки, не чують їх наявність і місце знаходження у слові, що спричиняє помилки на письмі. І все це супроводжуватиметься глузуванням однокласників. «Із першого дня нічого не виходить! Не можу знайти друзів!» А звідси: «Не хочу вчитися! Не хочу ходити до школи!» Щоб цього не сталося, потрібно звертати увагу на мовленнєвий розвиток дитини змалку. Не чекати, що малюк виговориться, а зайвий раз відвідати логопеда. У період освоєння мовлення вимова малюка завжди недосконала. Це зумовлено, по-перше, недостатнім розвитком рухів мовленнєвих органів (язика, нижньої щелепи, губ, м'якого піднебіння), і, по-друге, фонематичним слухом, який ще перебуває у процесі формування. (Фонематичний слух — це здатність сприймати і диференціювати всі звуки мовлення). Вважається нормою, якщо до 4-5 років усі ці недоречності минають самі собою, дитина опановує вимову всіх звуків і вміє правильно використовувати їх у словах.
Але нерідко трапляється і так, що до цього віку дефекти звуковимові не виправляються природним шляхом і набувають форми стійкого порушення. У цьому випадку важливо своєчасно почати систематичні заняття з логопедом, оскільки щороку корекція дається дедалі складніше, для неї потребується значно більше часу і зусиль дитини. Це той випадок, коли чотирирічний малюк має величезну перевагу перед семирічним. Чим меншою є дитина, тим легше вона пристосовується до труднощів, які з'являються перед нею, менш хворобливо реагує на невдачі. Так чому ж батьки вперто чекають шести років, коли мовленнєві невміння стають проблемою?

Давайте поглянемо на відхилення у мовленні, як на складне захворювання, в якому дуже важливою є профілактика, від якого краще заздалегідь зробити щеплення, ніж потім тривалий час лікуватися. А якщо захворів і вчасно не звернувся до лікаря, можна і запізнитися. Саме так, у логопедії, як і в медицині, є страшне слово «пізно».

Тільки там воно має вирішальне значення, а тут — змиріться і живіть далі. Від лікаря ми боїмося почути це слово, тому і біжимо до нього при перших ознаках захворювання. А відвідування логопеда відкладаємо «на потім». Можливо, батьки вважають, що дитині у житті доведеться ще так довго вчитися, а тут примусять сісти за парту на три роки раніше? Адже у ранньому віці всі заняття проводяться в ігровій формі. Дитина навіть не помітить, що вона навчається. Завдання логопеда полягає утому, щоб на перших заняттях так зацікавити малюка, щоб потім, маючи справу з першими труднощами, не відбити у нього бажання завітати до логопеда знову./Files/images/logoped/IMG_2348.JPG
Заняття з логопедом містить кілька видів діяльності, кожний із яких має свою надзвичайно важливу роль. Усі вони взаємопов'язані, спрямовані на досягнення однієї мети. До них належать:
  • артикуляційна гімнастика;
  • дихальна гімнастика;
  • голосова гімнастика;
  • розвиток дрібної моторики;
  • логопедичний масаж;
  • розвиток фонематичних процесів;
При різних порушеннях логопед добирає певний комплекс вправ. У деяких випадках масаж не потрібен, в інших — без нього не можна обійтися. Можливі й варіації кількох комплексів: сьогодні виконуємо артикуляційну і пальчикову гімнастику, завтра — розвиваємо фонематичні процеси і дихання, післязавтра — артикуляційна гімнастика та вдосконалення слухомовленнєвої пам'яті.
Для того щоб відтворити звук, потрібно мати досконалий мовленнєвий апарат, щоб органи мовлення були достатньо рухливими і пластичними для виконання артикуляційних рухів. Дитина не завжди може правильно вимовити почуте слово: зберегти у ньому складову структуру, чітко вимовити всі звуки. Чіткість і чистота мовлення залежать від багатьох чинників, і передусім від стану і рухливості артикуляційного апарата. Неправильна будова артикуляційного апарата, нерозвиненість, в'ялість м'язів язика, нижньої щелепи, м'якого піднебіння, губ і, як наслідок, їх недостатня рухливість нерідко є причиною поганої вимови. Язик найактивніше бере участь в утворенні звуків і вимові слів. Від його положення, від того, якої форми він набуває (розпластаний чи утворює жолобок, кінчик язика звужений чи торкається до верхніх різців та ін.) залежить правильна вимова більшості звуків мови.

Сьогодні ми поговоримо про артикуляційну гімнастику. Це та ланка у логопедичній допомозі, без якої неможливо провести корекцію практично будь-якого порушення.

/Files/images/logoped/IMG_0739.JPGВади вимови обтяжують емоційно-психічний стан дитини, заважають їй розвиватися і спілкуватися з однолітками. Щоб ця проблема не виникала у дитини у подальшому, варто почати займатися артикуляційною гімнастикою якомога раніше. Дітям двох, трьох, чотирьох років артикуляційна гімнастика допоможе швидше «поставити» правильну звуковимову. Діти п'яти, шести років зможуть за допомогою артикуляційної гімнастики подолати вже усталені порушення звуковимови. Зрозуміло, що з віком усе зміниться, артикуляційний апарат дитини набуде гнучкості та рухливості, що необхідні для правильної вимови звуків і слів, навчиться працювати чітко, точно, координовано. Щоб допомогти дитині правильно «поставити» вимову, існує артикуляційна гімнастика.
Дорослий читає вірш, одночасно спостерігаючи за обсягом, темпом, плавністю і точністю рухів, умінням утримувати артикуляційну позу певний час, а також оцінює можливість переключитися з одного руху на інший.
Дитина повинна виконувати всі вправи перед дзеркалом. Бажано, щоб їх було у неї два: одне велике настільне для того, щоб побачити своє обличчя і шию, і маленьке, щоб контролювати положення органів артикуляції.


Для постановки свистячих звуків обов'язкові такі вправи:

«покарати неслухняний язик»; (широкий язик лежить на нижній губі, говорячи: «Пя-пя-пя»)
«лопаточка»; (відкрити рот і покласти на нижню губу широкий язик)
«почистити зуби». (Трохи відкрити рот, почистити зуби кінчиком язика, виконуючи рухи з боку в бік ззовні та зсередини.)

Для постановки шиплячих звуків обов'язковими є такі вправи:

• «смачне варення»;
• «грибочок»;
• «лопаточка»;
• «гармошка»;
• «маляр» (відкрити рот, погладити широким кінчиком язика піднебіння, виконуючи рухи вперед-назад).

Для постановки звука [л]:

• «смачне варення»;
• «гойдалка»;
• «конячка».

Для постановки звука [р]:

• «чашечка»;
• «почистити зуби»;
• «маляр»;
• «смачне варення»;
• «конячка».
Виправлення вимови у дитини за допомогою артикуляційних поз можливе після чотирьох років, оскільки в цьому віці вона усвідомлює роботу артикуляційного апарата, у неї добре працюють кінестетичні відчуття, що дає можливість користуватися показом і поясненням рухів. Тому багато логопедів починають працювати з дітьми саме у цьому віці. Але це зовсім не означає, що до чотирьох років із дитиною не потрібно працювати. Для маленької дитини від двох до чотирьох років важливим є загальний мовленнєвий розвиток, тобто накопичення активного і пасивного словника, розуміння граматичних зв'язків. В ігровій формі можна виправляти дефекти і закріплювати правильні звуки, використовуючи здатність дитини до відтворення почутого.

Вовк

Попросіть малюка показати, як виє вовк (витягти губи вперед і вимовити звук «у-у-у»). Якщо дитина не може витягнути губи, її слід навчити дути в трубочку (починаючи дути у трубочку великого діаметра, і поступово його зменшуючи).

Кошеня

Попросіть дитину полизькати, як кошеня.

Пляшечка

Навчіть малюка надувати щоки і різко «розривати» смичку губ.

Конячка

Прицмокуючи язиком, процокати, як конячки.
Такі вправи вводяться у гру, і дитина навіть не помічає, що вона працює, тренує м’язи артикуляційного апарату. Запропонуйте малюкові просто побалуватись язичком: дістати до носика, показати довжину язика.
Діти, виявляючи у себе у роті язик, ще не розуміють, навіщо він їм потрібен, але дуже хочуть дізнатися. Передусім хочуть його бачити. Дитина думає: «Зараз дістану — і побачу». Вона намагається дістати пальцями. «Не хоче. Тоді помацаю. Теплий, м'який, слизький. Довгий? Зараз потягну — перевірю». Ось таким вивченням себе дитина займається на другому-третьому році життя.
Реакція батьків є та кою: «Витягни пальці з рота!» А даремно. Якщо пальці у дитини чисті, не знеохочуйте пізнати невідоме. Краще покажіть, що і у вас є язик, а також що він уміє так. Покажіть, що його можна побачити у дзеркалі. Це буде перший масаж язика, перші найпростіші вправи. І для цього не потрібен логопед. Усе це може зробити мама. Якщо немає складних проблем із нервовими закінченнями язика, для проведення артикуляційної гімнастики присутність логопеда не обов'язкова. Якщо мама не відбиватиме у дитини інтерес до артикуляційних органів, а всіляко його підтримуватиме і розвиватиме, то існує ймовірність того, що до логопеда не доведеться звертатися.
Кiлькiсть переглядiв: 714

Коментарi

  • DinaRorgo

    2018-02-07 06:43:05

    Диабет - это болезнь, при котором уровень глюкозы (сахара) в крови излишне высокий. Глюкоза в организм поступает из продуктов, которые вы едите. Инсулин - это гормон, который помогает сахару проникать в клетки, чтобы дать им энергию. При сахарном диабете 1 типа организм перестает вырабатывать инсулин. При сахарном диабете 2 типа, который является более распространенным болезнью, организм человека плохо использует инсулин. Со временем избыток глюкозы в крови может повредит зрение, почки и нервную систему...